Яків Кірдей Саввич Лемеш
From Rodovid UZ
| Urug'i | Лемеші |
| Jinsi | erkak |
| Tug'ilgandagi to'liq ismi | Яків Кірдей Саввич Лемеш |
| Ota-onasi
♂ Савва Москвитинович Лемеш [Лемеші] d. > 1554 | |
Voqealar
nikoh: ♀ Людмила Василівна Пелагея Ходичанка Криницька Ходика (Лемеш) [Ходики]
Izohlar
Всіх своїх численних дочок (нагадаємо – від шлюбу з Посею Митковичівною) він добре повіддавав заміж і наділив багатим приданим. Завдяки згаданій книжці Н.Білоус можна уточнити всі ці шлюби. Отож: «Людмилу – за Якова Кірдея Лемеша;
Потомки Саввы Лемеша владели землями не только на Пинщине, но и в соседней с ней части Овручины (сев.Украина). Савва Лемеш, упоминается в последний раз до 1554 г. был женат на Анне Корчевской. Оставил 4 сыновей, двое из которых - Иван и Кирдей - имели владения на Волыне и в Киевщине. Иван был владельцем с. Сельцы, Кирдей -в 1572 владелец им. Видибор (не путать с пинским Видибором) и Корчевка. Его сын - Якуб Лемеш, владелец Божова,Теодоровки, Стопня, Сельца, Рудни и Корчовки на Волыни, оставил трех сыновей - Яна, Романа, Бенедикта Лемешов (многократно упоминаются в историко-юридических документах Волыни 1643-1683 гг.)- и дочь Марию Лемешанку (1 браком за Вацлавом Зиоловским 2 браком за Львом Тышой Быковским).
Так, в частности, он сообщает, что у Савы Лемеша и его жоны Корчевской, кроме сыновей Ивана и Кирдея, была дочь Анастасияза земянином Головней. Иван Лемеш, земянин пинский в 1586 году, сделал уступочную запись в пользу брата, а также записал часть Сельца в пользу Головни.
Кирдей Лемеш, земянин киевский, в 1572 году имел двор в Житомире, и владел имениями в Бежове, Видиборе (на Житомирщине), Добрыне, Стольпне,Корчовке, Теодоровке - в киевском воеводстве (1583 г.). Бонецкий также упоминает трех дочерей Кирдея Лемеша - Анну (замужем за Кшиштофом Защчинским), неизвестную по имени (замужем за Житиньским 1598 г.) и Олену (за Феодором Полоньским, 1697 год).
Кирдей умер до 1598 года, ибо в том году в качестве владельца его имений фигурирует уже его сын Якуб Лемешич. В 1618 году Кирдей судился с панами Головнями (которые пытались отсудить у Лемешича часть имения Сельца переуступленного Иваном Лемешичом свое сестре Анастасьи Головнянке и его потомству) и панами Быковскими по делу о разграничении имений. Якуб умер до 1642 года, ибо в 1643 сыновья Якуба - Роман, Венедикт и Ян Лемешичи-произвели раздел отцовских имений, а в 1642 году Романа и Венедикта Лемешичей позвала в суд их сестра Марианна Жиоловского Льва Тышанка Быковская по поводу выплаты ей "посага" (в памятниках польского и литовско-русского права приданое, приносимое невестою называлось посаг).
В 18 веке сведения о Лемешах с Волыни и Киевщины носят уже фрагментарный характер. Известно, что Якуб на Бежове Лемеш в 1703 году был войсковым киевским судьей. В 1699 году некая Анна Марианна с Любовецких (1 бр. Доминик Харленский, 2 бр. Лемеш, 3 бр.Ян Станислав Бжеский) судился с Трипольскими об имениях. В 1703 году некая Елена с Тушевских вдова Лемеша и Анна с Лемешов Бигоцка судилась с паном Ерличем.
З одного боку, під 10 січня 1571 р. згадується черняхівський урядник Єсифа Немирича Ярмола (Дубницький), а з іншого – влітку того самого року Кірдей Леміш заявив про свої права на місто Черняхів. 5 листопада 1571 р. датована скарга Андрія Савича Лемеша на Немирича про наїзд на сусідні з черняхівськими селецькі ґрунти. З Лемешами домовились про розмежування і насипання копців між селами Єсифа Немирича Андрієвом і Стиртами та маєтками Лемешів у Великому Бежові й Федорівці.
Одночасно зі спорами щодо права власності точилися суперечки про межі Черняхівської волості. Так, на початку XVII ст. відновився старий конфлікт із власником сусіднього Бежова Яковом Лемешем. За декретом Люблінського трибуналу від 2 листопада 1609 р., потрібно було провести нове розмежування між Стиртами та Бежовом, поновивши «розкопані» межові копці, насипані ще 1571 р. Декрет зобов’язував Стефана Немирича забезпечити присутність на цій процедурі київського підкоморія, проте ні сам Немирич, ні підкоморій на неї не з’явилися. Чим закінчилася справа, невідомо, але конфлікт залагоджено не було. 3 січня 1611 р. Стефан Не- мирич скаржився на Якова Лемеша та його дружину Палагею Ходичанку Криницьку, закидаючи їм зведення на нього наклепу. До Немирича начебто дійшли чутки, що Лемеші звинуватили його в тому, що 28 листопада 1610 р. він уночі разом із Петром Вільгорським та іншими, «наехавши кгвалтом якобы на дом его в Бежове, вломившис в дом его, до окон светличных якобы припадши, окрик якобы учинивши, с полгаков стрелял, шаблями окна порубал» та поранив пані Лемешову. Опротестовуючи заяву Лемеша, Стефан стверджував, що він у той час перебував не в Черняхові, а в Приборську, про що «ведомост людская да Б(о)г высвядчи».
Yaqin ajdodlari va avlodlari
