Василь Федорович Симиренко b. 1835 d. 1 December 1915
From Rodovid UZ
Urug'i | Симиренки |
Jinsi | erkak |
Tug'ilgandagi to'liq ismi | Василь Федорович Симиренко |
Ota-onasi
♂ Фёдор Степанович Симиренко [Симиренко] b. 1791 d. 1867 |
Voqealar
1835 рождение: Млієв
nikoh: ♀ Софья Ивановна Альбрандт [Альбрандты]
1 December 1915 o'limi: Киев
Izohlar
Молодший Платонів брат Василь народився 1835 року у Малієві. Здобув вищу освіту у Паризькій політехніці. Мав золоті руки механіка, практичний розум адміністратора і не тільки душею глибоко співчував українській справі, а й докладав значних зусиль для її розвою.
По смерті старшого брата (1863), а згодом і батька (1867), Василь Симиренко перебирає на себе керівництво Торговим домом Яхненків-Симиренків, а разом з тим і головний біль про повернення боргів кредиторам. Правовий бік справи йому допомагає залагоджувати відомий український правник Олександр Кістяківський. 1872 року Василь Федорович повідомляє Олександру Федоровичу про те, що нарешті отримав прибутки 355 рублів.
Симиренко вишукував нові технології, технічні вдосконалення цукрового виробництва, вів наукові дослідження, публікуючи результати у фахових виданнях, і поступово вибирався з боргів. Попри точність у розрахунках, мав романтичну вдачу, про що свідчить його таємний шлюб проти волі тестя з француженкою-емігранткою Софією Альбрандт. З часом батько визнав доччин вибір, і подружжя Симиренків було нерозлучне все життя.
Фірма Яхненків-Симиренків, зігравши свою роль у піднесенні промислового виробництва в Україні (до речі, саме вони збудували перший металевий пароплав під назвою “Українець”), припинила існування. Натомість Василь Симиренко купив занедбану цукроварню у селі Сидорові поблизу Корсуня і знову ж таки вивів її на найвищий технічний рівень (освоїв нове тоді виробництво пастили, назвавши її “Українською”, і мармеладу), що принесло йому сталі прибутки і можливість допомагати науковцям і культурним діячам.
Коли дружина Василя Федоровича нарешті дістала у спадок сто тисяч рублів, то подружжя вклало частину грошей у власну цукроварню, а ще взяли кредит під вісімдесят відсотків. Але завдяки вмілій праці та ощадливості Василь Симиренко сплатив борги, і на кінець життя його капітал нараховував уже до десяти мільйонів рублів.
Даючи гроші, Василь Симиренко казав, що на жаль, в Європі зовсім нічого не знають про Україну, а тому треба б ужити заходів, щоб у закордонну пресу подавалося відомості про український національний рух. З цією метою також офірував кошти.
Помер Василь Симиренко 1 грудня 1915 року. Поховали його на Аскольдовій могилі.
Сын сахарозаводчика, помещик, меценат, потомственный Почетный гражданин Киева. Финансировал украинскую культуру (10 % дохода), издание «Научных записок» научного общества имени Шевченко и Хор Лысенко. Опекал племянника Льва Платоновича.
Yaqin ajdodlari va avlodlari
nikoh: ♀ Татьяна Ивановна ? (Симиренко)
o'limi: 26 January 1863, Российская империя